Профілактика гаймориту


Кожен десятий мешканець планети страждає від гаймориту (синуситу). Вилікувати це поширене захворювання носа і навколоносових пазух, причиною якого може бути навіть недолікований колись нежить, не так легко, нерідко воно переходить у хронічну форму.

— Ніс людини складається з чотирьох пар придаткових пазух: гайморових, лобних, основних (клиновидних) і решітчастих. Гайморові пазухи, розташовані у товщі тіла верхньої щелепи, найбільші, за формою нагадують тригранну піраміду. Найважливішою є внутрішня стінка, котра межує з порожниною носа: в ній міститься отвір, що відкривається в середній носовий хід. Дно гайморової пазухи знаходиться дуже близько до коренів задніх верхніх зубів (премолярів і молярів), особливо до першого і другого великих корінних зубів; іноді їхні корені вільно виходять в пазуху і бувають покриті лише слизовою оболонкою. Пазухи сполучені з носом дуже маленькими отворами, діаметром 1-2 мм.

Основна причина хвороби — закупорка отворів, що сполучають пазухи з порожниною носа. При застуді, набряках слизової оболонки, запальних процесах (грип, кір, скарлатина та інші інфекційні захворювання), а також при поліпах, викривленнях носової перегородки порушується природний процес очищення пазух, і слиз, що виробляється там, не знаходить виходу назовні, у порожнину носа. Спочатку посилюється виділення слизу — починається нежить, згодом утворюється гній. Накопичуючись всередині пазух протягом тижня і більше, слиз, як правило, інфікується бактеріями, спричиняючи гострий гайморит. При розвитку запального процесу можуть бути ураженими декілька пазух одночасно.

На щастя, в більшості хворих на застуду ці явища проходять самостійно, і відтік рідини відновлюється.

Другою за частотою причиною гаймориту може бути карієс, чи інша патологія зубів і щелепної системи. Особливо небезпечно, коли уражені верхні зуби, корені яких знаходяться безпосередньо біля стінки гайморової пазухи. Тоді потрібна консультація не лише лор-лікаря, але й стоматолога.

Симптомів цієї недуги багато, серед них: слабкість, головний і зубний біль, відчуття важкості, розпирання і напруження в області пазух, вилиць і скронь, що охоплює половину обличчя, велика кількість гнійних виділень (іноді з неприємним запахом), порушення носового дихання, сльозотеча, зниження нюху, підвищена температура і озноб. Інколи набрякає щока на ураженій стороні і навіть нижня повіка.

Нерідко гостре запалення навколоносових пазух переходить у хронічне. Воно може сприяти розвитку пневмонії, хронічного бронхіту і бронхіальної астми. Близькість розташування навколоносових пазух до головного мозку і очних ям іноді стає причиною внутрічерепних ускладнень, наприклад менінгіту, запалення мозкових оболонок або абсцесу мозку, тромбозу судин мозку, флегмони орбіти.

Діагноз ставлять на підставі рентгенографії навколоносових пазух: на знімках видно скупчення рідини в гайморових пазухах. Останнім часом для визначення ступеня запального процесу в гайморових пазухах фахівці використовують ультразвуковий прилад, так званий синускан..